31-33

31. Суспільна та індивідуальна свідомість: механізм взаємодії. Форми суспільної свідомості.

Суспільна свідомість є сукупністю почуттів, настроїв, різноманітних поглядів, ідей та теорій, які відображають ті чи інші сторони суспільного життя. Вона має соціальну природу, виникає із суспільної практики людей як результат їхньої виробничої, сімейно-побутової та інших видів діяльності. Адже в процесі спільної практичної діяльності люди осмислюють оточуючий світ з метою його використання у своїх інтересах. Різні суспільні явища і їх відображення в образах та поняттях, ідеях та теоріях є двома сторонами практичної діяльності людей. Як відображення явищ суспільного життя, різноманітні образи, погляди, теорії спрямовані на глибше пізнання цих явищ у своїх практичних цілях, аж до їх безпосереднього споживання або ж іншого використання, наприклад, з метою естетичної насолоди ними тощо.

Індивідуальна свідомість є відображенням у голові людини окремих сторін, рис та зв’язків зовнішнього світу, а також сукупність її почуттів, настроїв та поглядів на світ. Зміст індивідуальної свідомості залежить від індивідуальних особливостей психіки людини, тобто її природжених задатків, здібностей, схильностей; від особливостей її виховання, навчання та освіти. Індивідуальна свідомість окремих людей є перш за все індивідуальними особливостями сприймання ними різних явищ суспільного життя, тобто індивідуальні особливості їх поглядів, інтересів та ціннісних орієнтацій. Вони ж породжують особливості їх дій та поведінки. В ній проявляються особливості людського життя й діяльності у суспільстві, особистісний життєвий досвід, а також особливості характеру, темпераменту, рівень духовної культури та інші об’єктивні та суб’єктивні обставини соціального буття людини. Все назване формує неповторний духовний світ окремих людей, проявом якого є їхня індивідуальна свідомість.

Глибину взаємозв’язку та механізм взаємодії індивідуальної і суспільної організаційної свідомості краще за все продемонструвати на основі системи взаємозв’язків. У ході культурно-історичного процесу між ними склалися такі сім типів зв’язку:

1) Зв’язки взаємодії, специфіка яких полягає у тому, що вони опосередковуються цілями, які переслідує кожна зі сторін взаємодії.

2) Зв’язки породження, або генетичні, коли один об’єкт виступає як основа, що викликає до життя інший.

3) Зв’язки перетворення, серед яких можна розрізнити: а) зв’язки перетворення, які реалізуються через певний об’єкт, що забезпечує або різко інтенсифікує це перетворення та б) зв’язки перетворення, які реалізуються шляхом безпосередньої взаємодії двох або більше об’єктів, у процесі якої та завдяки якій ці об’єкти, порізно або спільно, переходять з одного стану до іншого.

4) Структурні зв’язки, або зв’язки будови.

5) Зв’язки функціонування, що забезпечують реальну життєдіяльність об’єкта або його роботу.

6) Зв’язки розвитку, які відрізняються від попередніх лише тим, що зміст процесу розвитку складають досить істотні зміни в будові об’єкта та формах його життя.

7) Зв’язки управління.

Форми Суспільної свідомості:

Суспільна свідомість існує і виявляється у формах політичної свідомості, правової свідомості, моральної свідомості, релігійної, екологічної, наукової свідомості.

1) Політична свідомість.

Політична свідомість є своєрідним стрижнем усіх форм суспільної свідомості і займає серед них особливе місце, тому що в ньому відбиваються економічні інтереси класів і соціальних груп, воно робить значний вплив на боротьбу за владу і на всі сфери соціального життя.

2) правова свідомість.

Правове свідомість найбільш тісно пов'язане з політичною свідомістю, тому що в ньому безпосередньо проявляються і політичні, і економічно е інтереси соціальних груп. Воно надає значний вплив і на економіку, і на політику, і на всі сторони соціального життя.

3) моральна свідомість

Моральна свідомість охоплює моральнісні погляди й почуття, життєві орієнтації та принципи, цілі й мотиви людських вчинків, саме мораль є сферою визначення межі між добром і злом, честю та безчестям, справедливістю та несправедливістю, нормою та девіацією тощо.

4) релігійна свідомість

Релігійна свідомість охоплює релігійну ідеологію як більш — менш струнку систему релігійних ідей та поглядів на світ, яку розробляють теологи, та релігійну психологію, яка складається головно стихійно, включає в себе несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані з вірою у надприродне.

5) екологічна свідомість

Екологічна свідомість є відображенням складної екологічної ситуації в сучасному світі, розумінням необхідності переходу від «панування над природою», яке спричиняє катастрофічні наслідки, до розумного та виваженого ставлення до природного середовища з метою його збереження та відтворення.

6) наукова свідомість

Науковий світогляд як форма суспільної свідомості відображає світ у вигляді понять, концепцій, гіпотез і теорій, формуючи у такий спосіб відповідний тип світогляду, носіями якого стає основна частина громадян сучасних суспільств, особливо зважаючи на результати та наслідки науково-технічного прогресу.

32. Проблема формування індивідуальної свідомості.

нема, миші з’їли.

33. Сутність і існування людини як проблема.

Сутність й існування людини розглядають за допомогою різних підходів, що отримали назву: екзистенційного й есенційного.

Екзистенційний підхід цікавиться категорією існування.

Існування — категорія онтології, що позначає наявне буття предмета, котре осягається чуттями. Це фактична заданість чого-небудь.

Екзистенційний підхід витлумачує людину як «екзистенцію».

Перевага віддається людській ситуації з одночасним акцентуванням на ірраціональних можливостях людини. Зосередженість на специфічно людському існуванні в світі замикає представників екзистенційного підходу на опосередкованому відношенні до феномену людини і зупиняє їх на судженнях та предметно-логічній думці. Вбачаючи призначення людини у виході «за межі», прихильники людського існування розуміють цей процес як порушення сталості, який супроводжується трансформацією чи то «перевертанням» природних вимірів людини.

Есенційний підхід робить ставку на категорію сутність.

Сутність — категорія онтології на позначення внутрішнього, ті особливості предмета, за межі яких людина не може вийти і які осягає розумом. Це становлення, зусилля чого-небудь.

Есенційний підхід прагне віднайти «специфічно людську» рису, не відмінну від інших рис, яка виявляє людину власне іншою (необмеженою, повною) істотою, що не закута в рамки детерміністичного світу. Проте, занурившись у власне розуміння есенційності, представники есенційного підходу продемонстрували набір людських «першосутностей».

І екзистенційний, і есенційний підходи у своїй суперечці між сутністю й існуванням на користь одного намагались віднайти способи самотворення людини як особистості. Через нехтування іншої сторони, продемонстрували одномірне розуміння феномену людини і гнучкість (багатогранність) особистості у процесі звертання до підстави.

ze:14.^ l n `F# - 115%;font-family: "Times New Roman";background:white'>Отже, свідомість є складним і багатофункціональним феноменом, однією з особливостей людини, які визначають її специфічний стан у світі, її особливий онтологічний статус. Філософія виокремлює такі основні типи відношення свідомості до світу: а) пізнання (однією з форм існування свідомості є знання); б) практика як цілеспрямована діяльність людини завдяки свідомості; ціннісне ставлення до світу, людини, суспільства, що визначається системою моральних, естетичних, етичних та інших норм, прийнятих у суспільстві.