1-3

1 Відомості про історичну географію Британських островів
2 Політична система та державні символи Великої Британії
3 Давнє населення Британських островів

1.    1    Основні відомості про географію Британських островів

Найбільшими з Британських островів є Великобританія та Ірландія. З доби раннього Середньовіччя територія Великобританії поділяється на три історичних регіони: Англія, Уельс та Шотландія. Підставою для цього поділу стали етнічні кордони англосаксонського та кельтського населення, що утворилися протягом V-Х ст. Відповідно, Англія (загальновживана назва з Х ст.), - територія англосаксонського завоювання, а Уельс та Шотландія - землі, що залишилися за кельтами, і увійшли до складу Англійської держави (а потім Cполученого Королівства) протягом наступних століть.

Назва "Уельс" походить від англосаксонського слова "Weallas" - земля чужинців, а "Шотландія" - від кельтського народу скоттів. Відомі також давніші географічні назви: Британія (Britain, з І тис. до н.е., від назви кельтського племені бриттів) - вживається сьогодні в більш широкому сенсі, ніж Англія, - або як весь острів або як Сполучене Королівство, та Альбіон - друга (після Британії) вживана римлянами назва острову.

Більша частина території Британських островів характеризується пересіченим рельєфом. У північній частині Великобританії височать гори висотою 840-1340 м над рівнем моря. Північно-Шотландське нагір'я (із найвищою горою островів Бен-Невіс, 1343м) відокремлене від Південно-Шотландського Середньо-Шотландською низовиною - регіоном, найбільш придатним для заселення. Проте вона представляє собою смугу завширшки близько 100 км, оточену горами, і тому до часів пізнього Середньовіччя її населення було слабко пов'язане із півднем острова; тому терен заселявся з Ірландії.

Гірські масиви вкривають майже увесь захід Британії, особливо Уельс (Кембрійські гори) та півострів Корнуолл (Cornwall). Середню частину Північної Англії займають Пеннінські гори, які відокремлюють Ланкаширську низовину на заході від Йоркширської на сході.

Південна половина острову представляє собою рівнини, поділені пагорбами та височинами. Тому умови для міграцій давнього населення тут були більш сприятливі, ніж на заході та півночі. Майже всю територію островів у давнину вкривали важкопрохідні ліси та чагарники, які вирубувались за допомогою кам'яних, а потім металевих знарядь. Ліси були багаті на дичину. Навколишні моря (Атлантичний океан, Північне море, Ірландське море, протока Ла-Манш) доповнювали раціон населення рибою, так само, як і річки. Останні в Британії повноводні і вкриваються льодом не кожну зиму і лише на короткий термін. До ХІХ ст. річки були найзручнішими торговими шляхами. Найдовша річка - Северн (338 км) бере початок в горах Уельсу і впадає у Брістольську затоку на західному узбережжі. Головна річка східного узбережжя - Темза (336 км) протікає по найбільш густонаселених районах південно-східної Англії. Найбільша річка Середньо-Шотландської низовини - Клайд (157 км), яка впадає в затоку Ферт-оф-Клайд (західне узбережжя), друга - Форт, що впадає в затоку Ферт-оф-Форт (східне узбережжя).

В добу поширення обробки металу особливого значення набувають надра Британії, багаті на кольорові метали. Найбільше значення з них у І тис. до н.е. мало олово, розвідані родовища якого знаходилися на півострові Корнуолл. У добу пізнього Середньовіччя починають активно використовуватися поклади кам'яного вугілля, розташовані на північному заході Англії. Родовища залізної руди в країні досить багаті, але залягають глибоко, і тому у давнину залізо недостатньо вживалось у господарстві.

Клімат Британії визначається впливом моря і є загалом сприятливим для землеробства. Завдяки атлантичній течії Гольфстрім (Gulf stream) в Англії м'яка зима, проте дуже часті дощі та мряка; в середньому на терені Британії 209 дощових днів на рік. Сільське господарство страждає не від посух, а навпаки від надмірної вологи, яка у західних гірських районах (1500 мм опадів на рік) не дозволяє визрівати зерновим. Найбільш сприятливі для землеробства райони південно-східної та середньої Англії.

2.   2    Політична система та державні символи Великої Британії

Повна назва Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Сполучене Королівство –це унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства — місто Лондон. Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс.  В основі політичної  системи  лежить «Велика хартія вольностей» 1215 р. (Магна Карта) ,що традиційно вважається першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства.

 (15 червня 1215 під натиском повсталих проти нього баронів, до яких згодом приєдналися також лицарі та городяни, англійський король Іоан Безземельний скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Charta), 63 статті якої гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов'язували короля дотримуватися державних законів).

 Значне місце посідають багаторічні традиції та звичаї, а також прецендентне право, завдяки якому вирок виноситься по тяжкості скоєного злочину та з урахуванням суддями всіх факторів. Ще одним  пластом політичної системи є палата громад (починаючи з 17ст.)-–це нижня палата парламенту Великобританії.) та  палата лордів - верхня палата Парламенту Великобританії. Не слід забувати про важливість монархії в Англії - «авторитету» та «взірця» для англійського народу.

Державні символи Англії:

Прапор Великої Британії- 12 квітня 1606 року затверджено прапор союзних держав: на шотландське знамено святого Андрія (білий косий хрест на синьому фоні) накладено англійський прапор святого Георга (червоний хрест на білому фоні). Після прийняття у 1707 році Акту про Унію, об'єднання обох королівств у єдине Королівство Великої Британії, об'єднане знамено стало прапором нової держави.До прапора додано символ Ірландії — хрест святого Патрика. У такому вигляді прапор Великобританії й дійшов до наших днів.

Королівський герб Великої Британії — це офіційний герб британського монарха (наразі — Єлизавети II). На звичайному варіанті герба дев'ять левів: сім на щиті (з них шість відповідають Англії, і сьомий — Шотландії), один (у короні) зверху щита, й останній (теж у короні) підтримує щит справа. З двох левів у короні той, що підтримує щит, відповідають Англії, а інший стоїть на третій короні. З іншого боку щит підтримує закутий в ланцюг одноріг, який відповідає Шотландії.  Внизу на стрічці щита розміщується напис: "Бог і моє право". А гербовий щит оточений блакитним ремінцем з пряжкою. Це –підв’язка, знак найвищогоі найдавнішого англійського ордену Підв*язки, започаткованого королем Едуардом ІІІ. А на ремінці надпис : «Нехай буде соромно тому, хто погано про це подумає».

Боже, бережи Королеву або Боже бережи Короля) є неофіційним гі’мном J Великої Британії. Використання пісні у якості національного гімну ніколи не було затверджено ані королівським указом, ані постановою Парламенту, однак вона використовується за традицією.

3.     3   Найдавніше населення

Основним джерелом відомостей про найдавніший період історії Британії є дані археології, які інформують нас про місця поселення, господарство, матеріальну культуру давніх людей. Проте обсяг цих відомостей ще не є достатнім, щоб з'ясувати повною мірою характер заселення Британських островів, точний час, коли це відбувалося та етнічну належність прийшлого населення. Перші сліди людини (бл. 300 000 р. тому, знахідки у Сванскомбі) відносяться до доби кам'яного віку, коли Британія не була ще відокремлена від континенту (тобто сучасного Ла-Маншу ще не існувало, а Темза була притокою Рейну). В добу від 8000 до 3000 р. до н.е. рівень океану в результаті танення льодовиків підвищився, і Британія відокремилася водною протокою. Змінюється також і клімат: арктична тундра заступається густими лісами. Це сприяло заселенню острова давніми людьми, які займалися переважно полюванням та рибальством, скотарством та мотижним землеробством. До цього періоду відносяться найдавніші шляхи та перші мегалітичні могильники (від грецького "мегалітос" - великий камінь). Місця стоянок давніх людей знайдені у печерах Уельсу та Південної Англії (Кентська печера, Крезвел-Крегс).

Близько 2000 р. до н.е. на заході Британських островів висадилися племена іберів (нащадки яких наступними переселенцями могли називатися "пікти"), що припливли з Піренейського півострова. Окрім мегалітів від них залишилися довгі земляні кургани. Ібери обробляли камінь, використовували лук та стріли, глиняний посуд, вели торгівлю з середземноморськими країнами, куди експортували ірландське золото. Між 1800 і 1750 рр. до н.е. на острів переселився з Центральної Європи т.зв. "народ келихів", названий так за його специфічну кераміку. В цю добу з'явилися перші бронзові знаряддя - пласкі сокири.

Доба неоліту, - нового кам'яного віку, - коли давні люди перейшли до продуктивного господарства, розпочалася в Британії близько 1800 р. до н.е. В цей період встановлювалися кам'яні моноліти - менгіри - до 7 м у висоту, що позначали кордони між племенами та місця поховань. Найбільш загадковими спорудами й досі залишаються кола великих каменів (кромлехи), - або святилища, або давні обсерваторії. Найвідомішим із них є Стоунхендж (бл. 2000 р. до н.е.) поблизу міста Солсбері. Споруди такого типу характерні для західних територій Європи, що доводить спільність культурних процесів в Британії та на континенті. У ІІ тисячолітті до н.е. поширилася обробка металів - міді, золота, бронзи. Близько 1000 р. до н.е. були встановлені контакти з фінікійцями (народом, що мешкав на території Палестини та колонізував береги Середземного моря) через торговий шлях уздовж атлантичного узбережжя.