16-17

16. Встановлення абсолютної влади. Доба Тюдорів.

У Великобританії абсолютизм спостерігався правління династії Тюдорів. Засновник цієї династії – Генріх VII Тюдор – зайняв англійський престол в 1485 року, після війни Червоної і Білої троянд. Ця війна провідних аристократичних кланів Ланкастерів іЙорков значно послабила королівську влада.
Тому перед Генріхом VII завданням першочергової ваги стояло зміцнення королівської влади. Він вів безперервну боротьбу з самостійністю баронів й мав підтримку з особі більшу частину аристократії, лицарства, городян. Проведення цієї політики полегшувалося йому тим, війна Червоної і Білої троянди призвела до загибелі значній своїй частині старої феодальної знаті. Що стосується опозиції було прийнято жорсткі заходи: землі опозиціонерів конфіскували, барони позбавлялися привілеїв і судової юрисдикції, для боротьби з змовниками було створеноЗвездная палата, укріплювалися органи центрального управління. Політика короля отримала підтримку парламенту.
Одночасно зростало землеволодіння і соціальний значення нового дворянства, зацікавлений у посиленні королівської влади..
У.Черчілль вважає, що із усіх англійських монархів Генріх VII краще за інших вів свої господарські справи. За нього з'явилися постійні англійські посольства по закордонах.
Подальше посилення королівської влади відбулося правління Генріха VIII (1509 – 1547). Його активна зовнішня політика дозволила Англії бути серед великих європейських монархій. У його правління було закладено основи морської мощі країни, відродилися парламентські інститути.
Важлива подія стала реформація церкви, проведена Генріхом VIII. Приводом до її проведенню послужив відмова Папи Римського затвердити розлучення короля Генріха VIII з його першої дружиною КатериноюАрагонской, родичкою Карла V. У у відповідь цю відмову вестмінстер в 1534 р. звільнив церкву у Англії від підпорядкування Риму і «Актом просупрематии» проголосив її главою Генріха VIII; у своїй було оголошено про збереження від інших католицьких догматів і обрядів.Парламентскими актами 1536 і 1539 рр. були зачинені у Англії весь монастирі, які майно і землі конфісковано королем, в1545г. не працювали всі каплиці, майном яких заволоділа корона. Ці конфіскації зрештою збільшили земельні володіння дворянства і буржуазії. Секуляризація монастирських майн значно поповнила королівську скарбницю.
ПриЭдуарде VI нова англіканська церква відійшла католицизму і сприйняла деякі елементи протестантизму.
При наступниці Едуарда VI - Марії Тюдор (1553-1558), дочки Генріха VIII від першого шлюбу, затятійкатоличке, в Англії короткий час восторжествувала католицька реакція. Марія відновила католицтво і став переслідувати діячів реформації, внаслідок чого і має від нього прізвисько «кривавої». Але вона не зважилася повернути церкви монастирські землі і розбазарювання майна, відібрані при її батька і перейшли до рук світських власників.
ПриТюдорах активно проводилося обгородження - землі перетворювалися на пасовища для овець, селяни зганялися із своїх місць.Огораживания руйнували феодальну село і збільшували число жебраків і волоцюг країни, погрожуючи серйозними соціальними потрясіннями. Абсолютна монархія була зацікавлена збереженні селянства ще й через ту причину, що найважливішої статтею її доходів були податки, стягнуті зі селян; їх набиралося переважно військове ополчення. ТомуТюдори, спираючись на своє право верховних сеньйорів всіх земель Англії, видали низку законів проти обгородження.
Проте законодавство Тюдорів проти обгородження зазнала повну невдачу.
Такий важливий етап історія Англії пов'язані зсорокапятилетним правлінням Єлизавети (1558-1603), дочки Генріха VIII від другого шлюбу, невизнаного римським татом. При Єлизаветі англійський абсолютизм досяг вершини своєї могутності.
Політика протекціонізму дозволила англійським мануфактурам виходити світовий ринок у різних частинах світу, з'явилися перші колонії у Північній Америці, грунтувалася Ост-Індська торгова компанія. Це був піднесення та у економічній, й у культурному житті країни. Англія стала найбільшої світової державою.
Остаточно утвердилось англіканство. У 1559 року парламент підтвердив, що королева є главою церкви.

17. Розвиток Англіі в 15 ст. Війна Троянд

Кінець XIV ст. виявився для Англії насиченим усілякими соціальними рухами і виступами, які суттєво позначилися на її розвитку. Поштовхом до них стали поразки у Столітній війні та політика династії Плантагенетів. У 1377 р. парламент утвердив додатковий податок, що його мали сплачувати всі піддані, незалежно від статі, які досягай 14-річного віку. Цей податок став важким тягарем для населення, до того ж він зруйнував традиційні відносини між селянами, феодалами і державою. Крім того, у 60-70-х pp. Англію охопив рух за реформування церкви. Його ідеологом був Джон Вікліф (1320— 1384), священик і професор Оксфордського університету. У своїх проповідях він заперечував владу пап, доводячи, що папи не повинні отримувати від Англії ніякої данини. Селяни були обурені новим податком, який вводився для продовження війни проти Франції. Заворушення охопило майже половину Англії. Очолив його Вот Тайлер. a Соціальні виступи були наслідком тих соціальних змін, що охопили англійське суспільство. Традиційний становий поділ на феодалів, духівництво і селянство не відповідав реаліям часу. З'являлись і збільшувались нові прошарки: ремісники, торговці, купці та ін. Та й самі феодали вже не були схожі на своїх попередників. їх більше непокоїли проблеми землі й прибутків, аніж слави і війни. Рицарська честь відходила в минуле. Такі зміни в англійському суспільстві, особливо у вищих прошарках, призвели до війни, яка в історії отримала назву «війна Червоної та Білої Троянд».  Для того, щоб подолати свавілля середньовічної феодальної аристократії, у багатьох країнах Європи королям довелося тривалий час утверджувати свою одноосібну владу. Не зовсім так було в Англії – тут можновладці самі допомогли королям, вбиваючи один одного. Війна Ланкастерів, які мали на своїй емблемі червону троянду, і Йорків, які позначали свій рід білою трояндою, тривала більше тридцяти років і призвела до фізичного винищення більшості впливових представників середньовічної англійської знаті. Після програшу у Столітній війні з Францією англійські можновладці втратили можливість грабувати сусідню країну. Звільнену руйнівну енергію треба було кудись спрямувати. Роздратування англійським феодалам додавало й те, що замість психічно хворого короля Генріха VI Ланкастера фактично правила групка фаворитів його дружини. Опозиціонери зробили ставку на герцога Йоркського Річарда, який по жіночій лінії також належав до королівської фамілії. 1455 року протистояння Ланкастерів і Йорків перейшло у війну. У першій же битві Річард Йорк одержав перемогу і захопив владу в державі. Щоправда, незабаром його відсторонили, а потім в одній із битв у 1460 році – убили. Вороги відрубали йому голову і, надягши на неї паперову корону, виставили на загальний огляд на стіні міста Йорк. Незабаром партію Білої Троянди очолив син Річарда Едуард Йорк, якого 1461 року коронували як Едуарда IV. Але можновладці з Білої Троянди, які привели до влади Едуарда IV, розраховували на те, що тепер вони зможуть керувати королем, а через нього – і країною. Тут вони прорахувалися – Едуард не погоджувався, щоб ним керували. Тоді його колишні союзники перейшли на бік Генріха VI і 1470 року відновили цього короля на престолі. Але вже через рік Едуард IV за підтримки Франції повернувся до влади, а Генріха VI було заарештовано, після чого він загадково помер у тюрмі. Повернення Едуарда IV супроводжувалося репресіями і проти прихильників Червоної Троянди, і проти зрадників із Білої Троянди. Після смерті Едуарда у 1483 році королем став його брат Річард ІІІ, який виявився не менш прихильним до свавілля феодалів, ніж Едуард. Розпочалися розправи над неугодними. Побоюючись за своє життя, представники обох партій об’єдналися навколо компромісної постаті – Генріха Тюдора, далекого родича Ланкастерів. За словами сучасників, він "не мав ані гроша за душею, ані жодних прав на престол – загалом, нічого гідного, крім честі". Але, як не дивно, цьому вихідцю з Уельсу (навіть своє ім’я він писав не на англійський манер – Генрі, а на валлійський – Гаррі) вдалося захопити корону майже одразу – 1455 року в битві при Босворті армію Річарда ІІІ було розбито, король загинув, а Генріх Тюдор став новим монархом – за правом переможця, без усяких династичних прав. Згодом, щоб одержати хоч якісь законні права на трон, він одружився з дочкою Едуарда IV Єлизаветою. Генріх VІІ правив майже чверть століття. Його правління було мирним, обійшлося майже без репресій і зовнішніх конфліктів. Англія нарешті відпочила... Воцаріння Тюдорів у Англії вважається завершенням епохи Середньовіччя і початком Нового часу. Конец формы