14 .Зародження традиціі
захисту громадян, свобод та утворення парламенту
Сильна королівська влада, побудована Генріхом ІІ, занепадала. Ще більший удар чекав на систему державного управління, коли королем став Іоанн Безземельний (1199 – 1216 рр.). Він програв війну з Францією, намагаючись перемогти папський вплив, здобув цілком протилежний результат – відлучення від церкви і заборону богослужінь в Англії. Тому король змушений був платити данини як васал Папи Іннокентія ІІІ. Рицарство і вельможі повстали проти війни із Францією. У 1215 р. вони захопили свого монарха в полон і 15 червня добились підписання ним «Великої хартії вольностей» - документа, в якому королівська влада обмежувалась, а права підданих, навіть кріпаків, захищались.
Короля зобов’язували не переобтяжувати феодалів податками, оберігати законність, сприяти торгівлі. У 63 статтях Хартії регламентувались дії влади у судовій, майновій сферах і проголошувався принцип недоторканності особи – значний здобуток стосовно прав людини, який діє і до наших днів. Ось текст цієї 39 статті: "Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни".
Генріх ІІІ (наступний король) роздавав державне майно наближеним, став вимагати третину прибутків підданих, готуючись іти воювати на Сицилію. Барони не витримали свавілля (того року країна мала неврожай) і зібралися на раду, названу «шаленою». Вельможна верхівка вимагала від короля припинення поборів. Дрібніші рицарі й міщани переконались, що барони відстоюють лише свої права і виступили проти них. Боротьбу проти короля і баронів очолив граф Сімон де Монфор. У 1263 р. розпочалася громадянська війна, в результаті якої граф став фактичним правителем Англії.
Рада представників утворює парламент 20 січня 1265 р. Сімон де Монфор скликав на Вищу раду представників основних станів населення – вище духовенство, знать, по двоє рицарів і міщан з великих міст. Рада зібралися у Вестмінстерському палаці, і згодом була названа «парламентом» (тобто «говорильнею») – першим у Західній Європі представницьким органом влади.
Новим королем став Едуард І (1272 – 1307 рр.), який підтримав парламентську систему, на засіданнях парламенту затверджувались податки і схвалювались закони. Згодом, у 1343 р. парламент удосконалився. Він розділився на верхню (палату лордів) і нижню (палату общин або громад). Верхня палата збирала вище духовенство та великих феодалів, а нижня була для рицарів від графств і міщан. Представники бідних верств населення не входили до парламенту. Проте він став важливим представницьким органом, де кожен депутат міг вільно висловити свої погляди на розвиток держави. Це було прогресивніше, ніж у французьких Генеральних штатах. У нижній палаті англійського парламенту спільно відстоювали позиції рицарі й міщани. Парламент видавав закони і був вищим судовим органом. Завдяки йому в Англії сформувалася станова монархія, зміцнивши централізацію влади.
15 Соц - економ та політ розвиток Англіі у 9 - 15 ст.
Старовинна феодальна сеньйорія, яка вже в XIII-на початку XIV ст. почала руйнуватися, у XV ст. повністю трансформувалася: землевласники перетворилися на рантьє, трудові повинності зникли, і з ними і зник статус селянської залежності. Селяни стали власниками постійних (передаються у спадщину) ділянок або тимчасових, але, як правило, довгострокових наділів. На перших порах селянські господарства не могли відшкодувати згортання доменіального виробництва. У зв'язку з цим в країні з кінця XIV ст. стає помітними деякі ознаки економічного занепаду: загальне скорочення оброблюваної землі, зростання пасовищ за рахунок ріллі, зниження товарної продукції села, зокрема скорочення експорту вовни. Внаслідок падіння чисельності населення, яке знову почало зростати тільки до кінця XV ст., А також зростання селянського землеволодіння дещо скорочується попит на продукцію сільського господарства. У силу цього ціни на сільськогосподарські продукти впали, а заробітна плата найманих робітників залишилася відносно високою. Породжені кризою старого панщинного мотора, ці явища співіснували з підсилюються, більш прогресивними формами виробництва-дрібнотоварним селянським господарством, а так само поміщицьким господарством нового типу, що послужили надалі базою для зародження капіталістичних відносин у селі. Ці процеси породжували і соціальні зрушення в Англійському суспільстві. Англійське селянство поділялося тепер у юридичному відношенні на дві основні категорії. Нащадки колишніх вілланів називалися копігольдерами (власниками по копії) так як документом на володіння наділом у них була виписка, або «копія», з протоколів манориального суду.
Вони були особисто вільними людьми і за свої наділи платили лорду невисоку фіксовану грошову ренту і несли деякі повинності. Головним пережитком не вільного походження копігольдерів було те, що їхні права на наділ не охоронялися королівськими судами, і вони залишалися станово нерівноправними.
Вільні тримачі-фрігольдери були фактично власниками землі та платили за неї лише незначну грошову ренту. Фрігольдерское володіння користувалося захистом королівських судів, а його власник мав право мав право участвоватьв виборах до парламенту, тоді як копігольдери цього права були позбавлені.
Розбагатілі селяни з числа вільних отримали назву йоменів.
Зміни відбувалися і всередині класу феодалів. Частина феодалів, що складалася з нащадків колишньої знаті, наполегливо тримається за панщину та кріпосну залежність отримала назву «старого дворянства». До його складу входила і значна частина лицарства-ті дрібні і середні феодали, яких криза панщинної системи ніс розорення, і які жили за рахунок служби в свитках та при дворах феодальних магнатів, завжди готові до війни і грабунку.
Інша частина феодалів, чисельно зростала, була пов'язана з новими прогресивними явищами в економіці країни, це т.зв. «Нове дворянство». Воно утворюється з дрібно - і средневотчінних землевласників - лицарства XIII-XV ст., Які і в нових умовах займалися активною господарською діяльністю, почасти з розбагатілих селян і городян, які вкладали гроші в землю і отримували дворянські звання. «Нове дворянство» було тісно і повсякденно пов'язане з ринком.
Боротьба нового зі старим характерна і для англійської промисловості і торгівлі. У XV столітті провідною галуззю англійської текстильної промисловості. Якщо раніше в основному вивозилася шерсть, то до середини XIV століття все більшу роль у вивезенні почало грати сукно.
Сильна королівська влада, побудована Генріхом ІІ, занепадала. Ще більший удар чекав на систему державного управління, коли королем став Іоанн Безземельний (1199 – 1216 рр.). Він програв війну з Францією, намагаючись перемогти папський вплив, здобув цілком протилежний результат – відлучення від церкви і заборону богослужінь в Англії. Тому король змушений був платити данини як васал Папи Іннокентія ІІІ. Рицарство і вельможі повстали проти війни із Францією. У 1215 р. вони захопили свого монарха в полон і 15 червня добились підписання ним «Великої хартії вольностей» - документа, в якому королівська влада обмежувалась, а права підданих, навіть кріпаків, захищались.
Короля зобов’язували не переобтяжувати феодалів податками, оберігати законність, сприяти торгівлі. У 63 статтях Хартії регламентувались дії влади у судовій, майновій сферах і проголошувався принцип недоторканності особи – значний здобуток стосовно прав людини, який діє і до наших днів. Ось текст цієї 39 статті: "Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни".
Генріх ІІІ (наступний король) роздавав державне майно наближеним, став вимагати третину прибутків підданих, готуючись іти воювати на Сицилію. Барони не витримали свавілля (того року країна мала неврожай) і зібралися на раду, названу «шаленою». Вельможна верхівка вимагала від короля припинення поборів. Дрібніші рицарі й міщани переконались, що барони відстоюють лише свої права і виступили проти них. Боротьбу проти короля і баронів очолив граф Сімон де Монфор. У 1263 р. розпочалася громадянська війна, в результаті якої граф став фактичним правителем Англії.
Рада представників утворює парламент 20 січня 1265 р. Сімон де Монфор скликав на Вищу раду представників основних станів населення – вище духовенство, знать, по двоє рицарів і міщан з великих міст. Рада зібралися у Вестмінстерському палаці, і згодом була названа «парламентом» (тобто «говорильнею») – першим у Західній Європі представницьким органом влади.
Новим королем став Едуард І (1272 – 1307 рр.), який підтримав парламентську систему, на засіданнях парламенту затверджувались податки і схвалювались закони. Згодом, у 1343 р. парламент удосконалився. Він розділився на верхню (палату лордів) і нижню (палату общин або громад). Верхня палата збирала вище духовенство та великих феодалів, а нижня була для рицарів від графств і міщан. Представники бідних верств населення не входили до парламенту. Проте він став важливим представницьким органом, де кожен депутат міг вільно висловити свої погляди на розвиток держави. Це було прогресивніше, ніж у французьких Генеральних штатах. У нижній палаті англійського парламенту спільно відстоювали позиції рицарі й міщани. Парламент видавав закони і був вищим судовим органом. Завдяки йому в Англії сформувалася станова монархія, зміцнивши централізацію влади.
15 Соц - економ та політ розвиток Англіі у 9 - 15 ст.
Старовинна феодальна сеньйорія, яка вже в XIII-на початку XIV ст. почала руйнуватися, у XV ст. повністю трансформувалася: землевласники перетворилися на рантьє, трудові повинності зникли, і з ними і зник статус селянської залежності. Селяни стали власниками постійних (передаються у спадщину) ділянок або тимчасових, але, як правило, довгострокових наділів. На перших порах селянські господарства не могли відшкодувати згортання доменіального виробництва. У зв'язку з цим в країні з кінця XIV ст. стає помітними деякі ознаки економічного занепаду: загальне скорочення оброблюваної землі, зростання пасовищ за рахунок ріллі, зниження товарної продукції села, зокрема скорочення експорту вовни. Внаслідок падіння чисельності населення, яке знову почало зростати тільки до кінця XV ст., А також зростання селянського землеволодіння дещо скорочується попит на продукцію сільського господарства. У силу цього ціни на сільськогосподарські продукти впали, а заробітна плата найманих робітників залишилася відносно високою. Породжені кризою старого панщинного мотора, ці явища співіснували з підсилюються, більш прогресивними формами виробництва-дрібнотоварним селянським господарством, а так само поміщицьким господарством нового типу, що послужили надалі базою для зародження капіталістичних відносин у селі. Ці процеси породжували і соціальні зрушення в Англійському суспільстві. Англійське селянство поділялося тепер у юридичному відношенні на дві основні категорії. Нащадки колишніх вілланів називалися копігольдерами (власниками по копії) так як документом на володіння наділом у них була виписка, або «копія», з протоколів манориального суду.
Вони були особисто вільними людьми і за свої наділи платили лорду невисоку фіксовану грошову ренту і несли деякі повинності. Головним пережитком не вільного походження копігольдерів було те, що їхні права на наділ не охоронялися королівськими судами, і вони залишалися станово нерівноправними.
Вільні тримачі-фрігольдери були фактично власниками землі та платили за неї лише незначну грошову ренту. Фрігольдерское володіння користувалося захистом королівських судів, а його власник мав право мав право участвоватьв виборах до парламенту, тоді як копігольдери цього права були позбавлені.
Розбагатілі селяни з числа вільних отримали назву йоменів.
Зміни відбувалися і всередині класу феодалів. Частина феодалів, що складалася з нащадків колишньої знаті, наполегливо тримається за панщину та кріпосну залежність отримала назву «старого дворянства». До його складу входила і значна частина лицарства-ті дрібні і середні феодали, яких криза панщинної системи ніс розорення, і які жили за рахунок служби в свитках та при дворах феодальних магнатів, завжди готові до війни і грабунку.
Інша частина феодалів, чисельно зростала, була пов'язана з новими прогресивними явищами в економіці країни, це т.зв. «Нове дворянство». Воно утворюється з дрібно - і средневотчінних землевласників - лицарства XIII-XV ст., Які і в нових умовах займалися активною господарською діяльністю, почасти з розбагатілих селян і городян, які вкладали гроші в землю і отримували дворянські звання. «Нове дворянство» було тісно і повсякденно пов'язане з ринком.
Боротьба нового зі старим характерна і для англійської промисловості і торгівлі. У XV столітті провідною галуззю англійської текстильної промисловості. Якщо раніше в основному вивозилася шерсть, то до середини XIV століття все більшу роль у вивезенні почало грати сукно.
Комментариев нет:
Отправить комментарий